Говорять, що використання хни почалося серед дівчат в Раджастані і Гуджараті. У полі, вони випадково замастили руки у рослині, з якої потім почали робити пасту. Вони зауважили, що поки руки були все ще брудні у них знизилася температура тіла. Знаючи про освіжаючі властивості хни, її стали використовувати в спекотні дні бабиного літа. Пройшло не багато часу, перш ніж дівчата почали створювати малюнки та прикрашати одна одну червоною пастою (цей колір завжди був символом Шакті, енергії і удачі).
Всім відома традиція нанесення хни на руки і ноги індійських наречених під час дівич-вечору або під час весільної церемонії. День весілля, коли роблять мехенді особливий і є частиною індійського весільного тижня. На разі все це стало частиною соціального дійства, але традиційно в цей день кілька відбувалося кілька глибоких подій в житті жінки:
- Мехенді – один з перших подарунків, які наречений дарує нареченій.
- Це день, коли вона прощається зі своїм самотнім життям разом із друзями та родичами.
- Це подія, протягом якої вона чує поради з сімейного життя і як догодити майбутньому чоловікові (вважається, що чим більше і складніше малюнок мехенді, тим кращою дружиною стане наречена, оскільки щоб створити складні візерунки буде потрібен значний час).
- Вважається, що обряд зменшує психологічний стрес, можливий при зміні соціального статусу.
- Це можливість для друзів і родини показати свою любов до нареченої, допомагаючи їй у ритуалі, підносячи подарунки і роблячи час нанесення мехенді приємним і розслаблюючим, можливість допомогти їй почувати себе гарнішою і впевненішою
Rosana Araújo , художник по пластику, бакалавр по гравюрі в Школі витончених мистецтв при Федеральному університеті Ріо-де-Жанейро (UFRJ).
Джерело: http://vaisnavisanga.blogspot.com
Комментариев нет:
Отправить комментарий